Исполнение завещания

Статья 1286 ГК Украины. Право завещателя на назначение исполнителя завещания

  1. Завещатель может поручить исполнение завещания физическому лицу с полной гражданской дееспособностью или юридическому лицу (исполнителю завещания).
  2. Если завещание составлено в пользу нескольких лиц, исполнение завещания может быть поручено любому из них.
  3. Если завещание составлено в пользу одного лица, исполнение завещания может быть возложено на лицо, не являющееся наследником по завещанию.

1.    Заповідач може призначити у своєму заповіті виконавця заповіту. Виконавець заповіту має статус особи, яка здійснюватиме контрольну та охоронну функції щодо розпорядження спадковим майном, яке зазначене у заповіті. Виконавцем заповіту може бути фізична особа, громадянин України, яка досягла 18 ти років, та відповідно до статей 30, 34 ЦК набула повну цивільну дієздатність. Виконавцем заповіту може бути також іноземний громадянин, особа без громадянства. Виконавцем заповіту може бути юридична особа, яка має належну цивільну правоздатність та дієздатність (статті 91, 92 ЦК), створена відповідно до вимог  статей 81, 89 ЦК і зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб — підприємців.

Юридична особа, виступаючи виконавцем заповіту, користується такими самими правами і несе такі самі обов’язки, що і фізична особа. Заповідач може доручити виконання заповіту особі, яка зазначена в заповіті як спадкоємець, або особі, яка не належить до кола спадкоємців за заповітом. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, то заповідач може доручити виконання заповіту одній особі з кола спадкоємців.

2.   Виконавець заповіту зобов’язаний виконати розпорядження заповідача особисто. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, то заповідач може призначити окремим виконавцем заповіту особу, яка не належить до числа спадкоємців за заповітом або за законом. Згода такої особи виконати покладене на неї зобов’язання може бути зазначена на самому тексті заповіту або викладена в окремій заяві. В останньому випадку підпис виконавця заповіту на заяві засвідчується в нотаріальному порядку, а сама заява додається як невід’ємна частина заповіту.

Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою заповідачем (ст. 1289 ЦК), за ініціативою спадкоємців (ч. 2 ст. 1287 ЦК), нотаріусом (ст. 1288 ЦК), судом (ч. 3 ст. 1287 ЦК).

Права та обов’язки виконавця заповіту виникають з часу відкриття спадщини. У разі неприйняття спадкоємцями за заповітом спадщини виконавець втрачає свій статус і не може бути представником прав та інтересів спадкоємців за законом.

Статья 1287 ГК Украины. Назначение исполнителя завещания по инициативе наследников

  1. Наследники имеют право предъявить иск об устранении исполнителя завещания, назначенного завещателем, от выполнения им своих полномочий, если он не может обеспечить исполнение воли завещателя.
  2. Если завещатель не назначил исполнителя завещания или если лицо, которое было им назначено, отказалось от исполнения завещания или было отстранено от исполнения завещания, наследники имеют право выбрать исполнителя из числа наследников или назначить исполнителем завещания другое лицо.
  3. Если наследники не могут достичь согласия относительно назначения исполнителя завещания, он по требованию одного из них может быть назначен судом.

Читать далее

Оформления права на наследство

Статья 1296 ГК Украины. Право наследника на получение свидетельства о праве на наследство

  1. Наследник, принявший наследство, может получить свидетельство о праве на наследство.
  2. Если наследство приняло несколько наследников, свидетельство о праве на наследство выдается каждому из них с определением имени и долей в наследстве других наследников.
  3. Отсутствие свидетельства о праве на наследство не лишает наследника права на наследство.

1. Спадкоємець, на підставі ст. 66 Закону України «Про нотаріат», має право одержати свідоцтво про право на спадщину, коментована стаття встановлює прозорість у правах власності на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину — це процесуальний нотаріальний акт, який посвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Не можна успадкувати лише право на спадкове майно, не прийнявши на себе обов’язки, з ним пов’язані.

Якщо успадковане майно підлягає обов’язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців правовстановлювальним документом.

Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом спадкоємцеві, який прийняв спадщину. Загальний строк на прийняття спадщини встановлений відповідно до вимог ст. 1270 ЦК у (6 місяців і розпочинається від дня відкриття спадщини. Після закінчення цього строку у спадкоємця виникає право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

2. При оформленні права на спадщину нотаріус зобов’язанний вчинити ряд нотаріально-процесуальних дій відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України 22.02.2012 № 296/5. Він зобов’язаний встановити: факт смерті спадкодавця; час та місце відкриття спадщини; наявність під став для закликання до спадкоємства за законом або за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва; склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину та приналежність цього майна спадкодавцю; претензії кредиторів; заяви відказоодержувачів про відмову від заповідального відказу. Водночас, він здійснює інші дії з нотаріального провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. На під твердження цих обставин від спадкоємців обов’язково вимагаються відповідні документи.

3. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному із них окремо з ви значенням імені та часток у спадщині. Виходячи з позицій охорони прав спадкоємців нотаріус у випадку, коли свідоцтво про право на спадщину видається не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, зобов’я заний у тексті свідоцтва зазначити, яка частка спадщини залишається відкритою.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Тому отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, яке він може здійснити у будь-який час. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, адже прийнявши спадщину в порядку, передбаченому статтями 1268, 1270 ЦК, він забезпечив своє право на отримання свідоцтва у майбутньому.

Статья 1297 ГК Украины. Обязанность наследника обратиться за свидетельством о праве на наследство.

  1. Наследник, принявший наследство, в составе которого есть имущество и / или имущественные права, обремененные, и / или недвижимое имущество и иное имущество, в отношении которого осуществляется государственная регистрация, обязан обратиться к нотариусу или в сельских населенных пунктах — к уполномоченному на это должностному лицу соответствующего органа местного самоуправления за выдачей ему свидетельства о праве на наследство на такое имущество.
  2. Если наследство приняло несколько наследников, свидетельство о праве на наследство выдается на имя каждого из них, с указанием имени и доли в наследстве других наследников.

Але при цьому, законодавцем не встановлено, які юридичні наслідки можуть настати у разі якщо спадкоємець у зазначений шестимісячний строк прийняв спадщину, але не звернувся до нотаріуса після його закінчення за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Срок выдачи свидетельства о праве на наследство (ст.1298 ГК Украины)

  1. Свидетельство о праве на наследство выдается наследникам по истечении шести месяцев с момента открытия наследства.
  2. Если завещание составлено в пользу зачатого, но еще не родившегося ребенка, выдача свидетельства о праве на наследство и распределение наследства между всеми наследниками может произойти только после рождения ребенка.

Положения абзаца первого этой части применяется также относительно ребенка, зачатого при жизни наследодателя, но родившегося после его смерти, в случае наследования по закону.

  1. До окончания срока на принятие наследства нотариус может выдать наследнику разрешение на получение части вклада наследодателя в банке (финансовом учреждении), если это вызвано обстоятельствами, которые имеют существенное значение.

Видача свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом здійснюється нотаріусом після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини.

Процесуальний строк у 6 місяців встановлюється для того, щоб нотаріус достатньою мірою зумів перевірити всі підстави для видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину: встановити факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність спадкового майна та від сутність обтяжень його боргом; визначити коло спадкоємців (за законом та за заповітом); визначити частки спадкового майна, що належать кожному із спадкоємців.

В окремих випадках право на одержання свідоцтва про право на спадщину виникає у спадкоємця пізніше зазначеного строку. Зокрема, у випадку виникнення у особи права на спадкування, яке залежить від неприйняття спадщини. Або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями. На підставі ч. 2 ст. 1270 ЦК строк для прийняття нею спадщини у цьому випадку встановлюється у 3 місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Із змісту ст. 1276 ЦК випливає, що, якщо спадкування відбувається за спадковою трансмісією, то право на прийняття спадщини у спадкоємців виникає на загальних підставах і строк може подовжуватися до 3 місяців. Лише після спливу зазначених строків у спадкоємців виникає право на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Інші строки видачі свідоцтва про право на спадщину закон встановив для спадкоємців, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК шестимісячний строк для прийняття спадщини не дає права отримати раніше зазначеного строку свідоцтво про право на спадщину.

Однак ч. З ст. 1298 ЦК, надають право нотаріусу, до сплину шестимісячного строку на прийняття спадщини, видати спадкоємцям дозвіл на одержання частини грошового вкладу спадкодавця у банку або іншій фінансовій установі. Такий дозвіл видається нотаріусом за письмовою заявою спадкоємців, з урахуванням особливих обставин, які мають істотне значення, — покриття витрат по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання.