Подача заявления о применении наследства (ст. 1269 ГК Украины)

  1. Наследник, который желает принять наследство, но на время открытия наследства не проживал постоянно с наследодателем, должен подать нотариусу или в сельских населенных пунктах — уполномоченному на это должностному лицу соответствующего органа местного самоуправления заявление о принятии наследства.
  2. Заявление о принятии наследства подается наследником лично.
  3. Лицо, которое достигло четырнадцати лет, имеет право подать заявление о принятии наследства без согласия своих родителей или попечителя.
  4. Заявление о принятии наследства от имени малолетнего, недееспособного лица подают его родители (усыновители), опекун.
  5. Лицо, подавшее заявление о принятии наследства, может отозвать ее в течение срока, установленного для принятия наследства.

Загальним правилом для спадкоємця після смерті спадкодавця є прийняття спадщини шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Особливістю є те, що, якщо спадкоємець не проживав разом із спадкодавцем, то така заява має бути подана ним обов’язково у строк, встановлений законом.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, подає нотаріусу або іншій компетентній особі заяву про прийняття спадщини за місцем її відкриття.

Така заява подається особисто. Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена нотаріально, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином (засвідчити підпис на цій заяві нотаріально), або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець досягнув 14 років, він має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Від імені малолітньої чи недієздатної особи заяву про прийняття спадщини подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Заяву про прийняття спадщини, яку подали вказані вище спадкоємці, мають право відкликати протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Сроки для принятия наследства (ст. 1270 ГК Украины)

  1. Для принятия наследства устанавливается срок в шесть месяцев, который начинается со времени открытия наследства.
  2. Если возникновение у лица права на наследование зависит от непринятия наследства или отказа от его принятия другими наследниками, срок для принятия ею наследства устанавливается в три месяца с момента непринятия другими наследниками наследства или отказа от его принятия.

Если оставшийся срок менее трех месяцев, он продлевается до трех месяцев.

Для прийняття спадщини законом встановлено строк у шість місяців. Відлік його починається з часу відкриття спадщини.

Час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця і є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлюється порядок оголошення такої особи померлою.

За правилами ст. 46 ЦК України днем смерті вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її по мерлою, або якщо особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю чи дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, або у зв’язку з воєнними діями, оголошена померлою, — день її вірогідної смерті.

На практиці можливі випадки одночасної смерті осіб (наприклад, у результаті аварії, стихійного лиха), кожна з яких могла б спадкувати після смерті іншої.

Відповідно до абз. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. З цього випливає, що «особи, які померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), не спадкують одна після одної» (абз. 2, п. 5).

Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого (відшкодування його вартості).

Принятие завещательного отказа (статья 1271 ГК Украины)

Если в течение шести месяцев со времени открытия наследства отказополучатель не отказался от завещательного отказа, считается, что он его принял.

Закон надає право заповідачу відповідно до статей 1237— 1239 ЦК зробити у заповіті заповідальний відказ.

Суть завовідальнего відказу полягає у тому, що з усієї сукупності прав спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців за заповітом, окреме право (інколи може бути сукупність прав, але у жодному разі — всі права) передається конкретній особі або особам, які вказуються заповідачем у заповіті. Таких осіб позивають відказоодержувачами.

Предметом заповідального відказу може бути надання права користування як рухомим, так і нерухомим майном, передача певної грошової суми, прощення боргу за зобов’язанням тощо.

Відказоодержувачем може бути призначений як сам спадкоємець, так і інша особа, визначена у заповіті заповідачем.

Отже, згідно з волею спадкодавця на спадкоємця за заповітом покладається виконання відказу.

Якщо ж відказоодержувач помре до відкриття спадщини, то заповідальний відказ втрачає юридичну силу. В цьому випадку дане право приєднується до спадщини і переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Відказоодержувач має право вимагати виконання відказу тільки від спадкоємця, частка якого обтяжена відказом. Але у разі якщо такий спадкоємець вибуває із спадкових відносин (наприклад не прийме спадщину або відмовиться від неї), обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців лише за заповітом. Якщо ж їх немає, а до спадщини закликаються спадкоємці за законом, то заповідальний відказ втрачає силу.

Закон не зобов’язує відказоодержувача подати заяву про прийняття ним заповідального відказу, а лише надає йому право вимоги. Законодавець надає тільки право відказоодержувачу відмовитися протягом шести місяців з дня відкриття спадщини від заповідального відказу.

Якщо відказоодержувач не відмовляється від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв.

Таким чином, якщо до нотаріуса не надходить жодних заяв від відказоодержувача, визначеного спадкодавцем у його заповіті, то нотаріус зобов’язанний у свідоцтві на спадщину, яке видаватиме іншому спадкоємцю за заповітом, зазначити про право, що передав спадкодавець відказоодержувачу.