Первая очередь наследников по закону (ст. 1261 ГК Украины)

В первую очередь право на наследование по закону имеют дети наследодателя, в том числе зачатые при жизни наследодателя и рожденные после его смерти, тот из супругов, который его пережил, и родители.

Діти спадкодавця є спадкоємцями незалежно від їх віку. У коментованій статті йдеться не лише про дітей спадкоємця, які були живими на момент відкриття спадщини, а і про дітей, кот­рі народилися живими після відкриття спадщини.

У силу презумпції батьківства, встановленої ст. 122 СК України, дитина, яка народилася до спливу десяти місяців після смерті батька, вважається дитиною померлого подружжя.

До спадкоємців першої черги належать не тільки діти, котрі народилися у зареєстрованому шлюбі. Діти, які народилися по­за шлюбом, після матері спадкують завжди, а після батька — лише у тих випадках, коли батьківство підтверджено у встанов­леному законом порядку.

При народженні дитини у незареєстрованому шлюбі існує два порядки встановлення батьківства — реєстраційний або добро­вільний (за заявою матері і батька дитини або за заявою чоло­віка, який вважає себе батьком дитини) та судовий (ст. 125 СК).

Якщо шлюб за рішенням суду визнаний недійсним, діти, на­роджені у такому шлюбі, користуються такими самими права­ми спадкоємців, як і діти, народжені у дійсному шлюбі.

Не належать до спадкоємців за законом першої черги пасин­ки та падчерки після вітчима та мачухи, якщо не мало місце усиновлення чи утримання; діти, які виховуються у родині на підставі укладеного договору про патронат, оскільки підставою виникнення зобов’язання щодо дітей тут є не родинність, а саме договір про патронат.

Один із подружжя визнається спадкоємцем за законом ли­ше у тих випадках, коли він (вона) перебував(ла) у зареєстрова­ному шлюбі з померлою особою, причому правове значення тут відіграє саме факт перебування у зареєстрованому шлюбі, а не наявність фактичних шлюбних відносин.

Право того з подружжя, хто пережив, на спадщину не пов’я­зується ні зі спільним проживанням, ні з веденням спільного господарства. Він (вона) може проживати в іншому місті, в ін­шій країні.

До зареєстрованих шлюбів прирівнюються шлюби, укладені  релігійними обрядами, які відбулися до створення  державних органів реєстрації актів цивільного стану.

До зареєстрованих шлюбів прирівнюються ті, які укладені у період Великої Вітчизняної війни на тимчасово окупованих те­риторіях і оформлені у німецьких управах, комендатурах чи шляхом релігійних обрядів, якщо при цьому не були порушені мптеріальні умови укладення шлюбу, встановлені республікан­ським законодавством.

Спадкові права подружжя припиняються з моменту оформ­лення у належному порядку розірвання шлюбу. Момент припи­нення шлюбу залежить від того, у якому порядку його розірванню. Так, у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ст. 114 СК).

При визнанні шлюбу в судовому порядку недійсним особа, яка перебувала у шлюбі з померлим, права на спадщину не на­буває.

Тобто, якщо один із подружжя як спадкоємець першої черги отримав спадщину за законом, а потім шлюб у судовому порядку визнано недійсним, набуте майно підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК.

Водночас, якщо шлюб визнано недійсним після смерті одного з подружжя, то за так званим добросовісним подружжям (який не знав і не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, на­приклад, спадкодавець приховав від нього факт перебування в іншому шлюбі) суд може визнати право на спадкування майна померлого, набутого за час цього шлюбу (ст. 1224 ЦК).

У тому випадку, коли один із подружжя закликається до спадщини разом з іншими спадкоємцями першої черги, необхідно спочатку з’ясувати розмір його частки у майні, спільно на­житому в шлюбі, а потім частка майна, що належала померлому, ділиться між спадкоємцями першої черги, до якої належить той із подружжя, який його пережив.

До спадкоємців першої черги належать і батьки померлого. Права та обов’язки батьків та дітей (у тому числі й при спадкуванні) базуються на походженні дітей, яке засвідчується у встановленому законом порядку (див. гл. 12 СК України «Визначення походження дитини»).

Діти, подружжя та батьки спадкодавця мають право на спадкування за законом у першу чергу, якщо вони не усунуті від права на спадкування з підстав, передбачених ст. 1224 ЦК.

Оставьте комментарий