Последствия пропуска срока для принятия наследства (ст. 1272 ГК Украины)

  1. Если наследник в течение срока, установленного статьей 1270 настоящего Кодекса, не подал заявление о принятии наследства, он считается не принявшим его.
  2. По письменному согласию наследников, принявших наследство, наследник, пропустивший срок для принятия наследства, может подать заявление о принятии наследства нотариусу или в сельских населенных пунктах — уполномоченному на это должностному лицу соответствующего органа местного самоуправления по месту открытия наследства
  3. По иску наследника, пропустившего срок для принятия наследства по уважительной причине, суд может определить ему дополнительный срок, достаточный для подачи им заявления о принятии наследства.

Законом встановлений загальний шестимісячний строк для спадкоємців як за законом, так і за заповітом для прийняття спадщини або для відмови від неї. Якщо ж спадкоємець у цей строк не прийме спадщину, то вважається, що він не прийняв її.

2.   Але не можна стверджувати, що спадкоємець втратив право прийняти спадщину в усіх випадках пропущення встановленого строку.

Законодавець залишає можливість такому спадкоємцю за певних умов її прийняти, а саме:

1)   якщо інші спадкоємці, котрі прийняли спадщину, дадуть письмову згоду, то спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, має право її прийняти, подавши відповідну заяву до нотаріуса за місцем відкриття спадщини про прийняття останньої;

2)   якщо пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин.

У другому випадку цей строк може бути продовжений судом.

Закон не містить застережень, які саме причини є поважними. Відтак визнання поважною причини пропуску строку для прийняття спадщини залежить від обставин конкретної справи і має бути доведено відповідними доказами.

Аналіз судової практики дозволяє стверджувати, що поважними причининами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:

тривала хвороба спадкоємця;

перебування спадкоємця тривалий час за межами України. При цьому, факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не наддав (постанова Верховного Суду у справі № 589/1863/13-ц);

відбування покарання в місцях позбавлення волі;

необізнаність спадкоємця про наявність заповіту (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17);

велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України (Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17);

неповідомлення нотаріусом спадкоємця про відкриття спадщини. Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах — посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме;

Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Як свідчать обставини справи нотаріус не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Необхідність вчинити нотаріусом дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у постанові Верховного суду № 761/42165/17-ц від 28.10.2019;

незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог (постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 р., судова справа № 681/203/17-ц, провадження № 61-26164св18).

Разом з цим, у п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:

юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

необізнаність особи про наявність спадкового майна чи смерті спадкодавця;

похилий вік;

непрацездатність;

встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю);

невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;

відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

несприятливі погодні умови;

перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини приклади справи, де додатковий строк визначено:

— постанова ВС від 08 травня 2019 року у справі № 357/13630/16-ц (перебування у місцях позбавлення волі, втрата паспорта);

— постанова ВС від 28 серпня 2019 року у справі № 612/728/17 (тривала хвороба спадкоємця);

— постанова ВС від 04 вересня 2019 року у справі № 689/1760/16-ц (перебування на службі у складі ЗСУ, участь в АТО);

— постанова ВС від 16 жовтня 2019 року у справі № 521/8988/17 (відсутність посольства України у країні проживання спадкоємця);

— постанова ВС від 20 листопада 2019 року у справі № 520/4608/17 (відсутність у спадковому реєстрі записів про відкриття спадкової справи за умови наявності доказів про відправлення спадкоємцем заяви про прийняття спадщини);

— постанова ВС від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18 (відсутність у спадкоємця свідоцтва про смерть спадкодавця)

— постанова ВС від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (тривала хвороба спадкоємця, водночас перебування за межами України не є поважною причиною, оскільки спадкоємець не була позбавлена можливості звернутися до консульства);

— постанова ВС від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18 (необізнаність про існування заповіту, невчинення нотаріусом дій для повідомлення про відкриття спадщини);

— постанова ВС від 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18 (незначний проміжок пропуску строку, наявність заповіту на єдиного спадкоємця);

— постанова ВС від 07 жовтня 2020 року у справі № 478/1804/17-ц (необізнаність спадкоємця про наявність заповіту за умови не перебування останнього у родинних відносинах із спадкодавцем);

Відмовлено у визначенні додаткового строку на для подання заяви про прийняття спадщини:

— постанова ВС від 03 липня 2019 року у справі № 320/2866/17 (юридична необізнаність та проживання за межами України);

— постанова ВС від 12 червня 2019 року у справі № 562/713/18 (юридична необізнаність);

— постанова ВС від 04 вересня 2019 року у справі № 392/1478/16-ц (сімейні та побутові труднощі);

— постанова ВС від 13 листопада 2019 року у справі № 205/5536/17 (юридична необізнаність, незначний період пропуску строку для подання заяви (6 днів));

— постанова ВС від 01 квітня 2020 року у справі № 361/7454/18 (пропущення строку на подання заяви про прийняття спадщини більше ніж на три роки);

— постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17 (незнання про смерть спадкодавця);

— постанова ВС від 03 червня 2020 року у справі № 524/8218/16-ц (перебування на території Російської Федерації, оскільки не позбавлений можливості подати заяву засобами поштового зв’язку);

— постанова ВС від 02 липня 2020 року у справі № 389/1813/18 (необізнаність про смерть спадкодавця);

— постанова ВС від 19 серпня 2020 року у справі № 347/2155/18 (проживання за межами території України та юридична необізнаність);

— постанова ВС від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18 (наявність певних захворювань у спадкоємця, здійснення допомоги члену сім’ї, який перебуває на лікуванні в умовах стаціонару).

Оставьте комментарий