Четвертая очередь наследников по закону (ст. 1264 ГК Украины )

В четвертую очередь право на наследование по закону имеют лица, проживавшие с наследодателем одной семьей не менее пяти лет до открытия наследства.

Тому спочатку треба визначитись з поняттям «сім’я».

Статтею 3 СК України визначено ознаки поняття «сім’ї». Так, сім’ю складають особи, які:

— спільно проживають;

— пов’язані спільним побутом;

— мають взаємні права та обов’язки.

До­казом постійного проживання разом із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо пе­ред смертю спадкодавця проживав разом з ним; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або у будинковій книзі, який свід­чить про те, що спадкоємець постійно проживав разом із спад­кодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, які підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем або рішення суду.

Отже, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо (п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Конституційний суд України у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» визначає, що членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з такою особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (абз.5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 ррку).

Для застосування положень ст.1264 ЦК України умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб (чоловіка та жінки, які мешкають однією сім’єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу) у будь-якому іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов’язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. (Постанова Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 588/350/15).

Належними доказами спільного проживання є документи, довідки про реєстрацію, свідоцтва про народження дітей, фотографії, листи тощо, що підтверджує факт ведення спільного господарства. Факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (Постанова Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 588/350/15, постанова  Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц).

Пятая очередь наследников по закону (ст. 1265 ГК Украины)

1. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

2. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Для кровного споріднення характерним є поняття ступеня споріднення, тобто кількість народжень, що пов’язують між со­бою двох осіб, які перебувають у родинних зв’язках.

Так, до родичів четвертого ступеня споріднення належать діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки та онучки) і рідні брати та сестри його діда та баби (дво­юрідні дід та баба).

До родичів п’ятого ступеня споріднення відносяться діти дво­юрідних братів та сестер спадкодавця (двоюрідні племінники та племінниці), діти його двоюрідних діда та баби (двоюрідні дядьки і тітки), діти двоюрідних онуків та онучок спадкодавця (двоюрідні правнуки і правнучки).

До родичів шостого ступеня споріднення належать діти двоюрідних правнуків і правнучок спадкодавця (двоюрідні правнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінникі і племінниць (троюрідні онуки та онучки) і діти двоюрідних дядька та тітки (троюрідні брати і сестри).

У п’яту чергу право на спадкування мають родичі четвертого, п’ятого та шостого ступеня споріднення за умови, що відсутні спадкоємців перших чотирьох черг, а спадкоємці п’ятого та шостого ступеня споріднення — за умови, якщо відсутні спадкоємці попередніх черг і четвертого ступеня споріднення. Тобто родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

До п’ятої черги спадкоємців за законом віднесені утриманні спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Для отримання спадщини за цією підставою особа повинна бути:

а)  неповнолітньою або непрацездатною;

б)  отримувати від спадкодавця матеріальну допомогу, яка були для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування;

в)  така допомога мала надаватися протягом п’яти років.

Перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.

Доказами перебування на утриманні можуть бути довідки виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів чи місцевої держав­ної адміністрації, житлово-експлуатаційних організацій, прав­ління житлово-будівельного кооперативу, довідка органу соціального захисту про призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника тощо.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допо­мозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешко­дою для визнання факту перебування на утриманні.

Якщо ж особа, котра мала право бути на утриманні спадко­давця, фактично цим правом не скористалася, вона позбав­ляється права на спадщину як утриманець.

Законодавець відніс утриманців до п’ятої черги спадкоємців. Тобто утриманці спадкують нарівні із спадкоємцями відповідного ступеня споріднення, які закликаються до спадкування у п’яту чергу. Якщо, скажімо, право на спадкування набувають двоюрід­ні дід та баба спадкодавця (родичі четвертого ступеня споріднен­ня), то при наявності утриманців останні спадкують разом з дво­юрідним дідом та бабою в рівних частках. Якщо право на спад­щину набувають троюрідні брати і сестри спадкодавця (родичі шостого ступеня споріднення), то за наявності утриманців остан­ні також закликаються до спадщини нарівні з ними.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 20 травня 2008 р. № 7 зазначається, що в п’яту чергу право на спадкування за законом також одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцями слід вважати неповнолітню або непрацездатну особу (жінку, чоловіка при досягненні відповідно 55 і 60 років, інвалідів І, ІІ, і ІІІ груп), яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Наследование по праву представления (ст. 1266 ГК Украины)

1. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

2. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

4. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

5. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

6. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Під спадкуванням за правом представлення розуміють такий порядок спадкування, коли одна особа у випадку смерті іншої, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якщо він був би живий на момент відкриття спадщини.

Спадкування за правом представлення має місце за умови, якщо:

а)  спадкодавець не склав заповіт;

б) спадкоємець за законом помер до відкриття спадщини, тобто до дня смерті спадкодавця або одночасно в один день з ним;

в)    спадкоємець, якого представляють, за свого життя не втра­тив права на спадщину як негідний.

Спадкоємці, які спадкують за правом представлення, не ма­ють права на обов’язкову частку, оскільки коло обов’язкових спадкоємців у законі визначено вичерпно.